ДЯКІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дяк 1. — Так якось мені здавалося, що хоч я не зв’язаний буду, а вискочити таки не вискочу з дяківської науки (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); — Ого, якби він не дяківської породи, — говорив Федір Данилович, — то це просто незамінима людина (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 185);
// Власт. дякові. Дяківська натура.
ДЯКІВСЬКИЙ
Тлумачення слова