ДЯ́ДЮШКА, и, чол. Пестл. до дядя. [Тиміш:] Либонь дядько Савка. Добривечір, дядюшко! (Степан Васильченко, III, 1960, 64); Сьогодні от про дядюшку Тодося Згадати дещо хочеться мені (Максим Рильський, I, 1956, 174);
// зневажл. Про хитрого, шкідливого чоловіка. [Бугров:] Що він пропонує? Ага, я розумію. Цей дядюшка не від того, щоб передати нас у руки партизанів… (Іван Микитенко, I, 1957, 295); Микита Говоруха — дядюшка собі на умі (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 152).
ДЯДЮШКА
Тлумачення слова