ДЯЧО́К, чка, чол., розм. Те саме, що дяк 1. Батюшка своїм звичайним голосом проказував молитви, дячок поважно й швидко вичитував з книжок (Степан Васильченко, I, 1959, 203); * У порівняннях. Вийде хлопець, в груди вдарить.. І по писаному шпарить, Мов справжнісінький дячок (Степан Олійник, Вибр., 1959, 272).
ДЯЧОК
Тлумачення слова