ДІВИ́ЦЯ, і, жін., заст., нар.-поет. Дівчина. — Доброго слова не цураємося, а щоб ви нас не порочили, що ми передержуєм куниці та красні дівиці, так ми вас пов’яжемо (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 71); Спочатку жив він [Т. Шевченко] на Інститутській (нині 25 жовтня), у невеликому дерев’яному будинку проти Інституту благородних дівиць (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 223).
ДІВИЦЯ
Тлумачення слова