ДІВО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., діал. Дівувати. А попівнам сто раз лучче втопитись, аніж зостаться дівочити при матері вдовиці (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 89); — Тепер уже і дівчата не такі, як тоді, коли я дівочила (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 235).
ДІВОЧИТИ
Тлумачення слова