ДІВЧИ́НО́НЬКА, и, жін., нар.-поет. Пестл. до дівчина. Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька — Дружини немає (Тарас Шевченко, II, 1953, 124); Заспівала дівчинонька біля світлої криниці (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 10).
ДІВЧИНОНЬКА
Тлумачення слова