ДІВЧАЧИЙ

ДІВЧА́ЧИЙ, а, е. Прикм. до дівчина;
//  Власт. або належний дівчині. Дівчача слава — як біле полотно: пилинка впаде, то і видно (Квітка-Основ’яненко, Л, 1956, 355); В Марії якось свитка сама з плеча впала. Кинула на стіл її, на купу дівчачої одежі (Андрій Головко, II, 1957, 98).