ДІТО́ЧИЙ, а, е, діал. Дитячий. Було щось невимовно принадне і таємниче в тім німім погляді наївних, майже ще діточих, а вже таких цікавих і вдумливих очей (Іван Франко, III, 1950, 89); Я дуже радий, що цензура пустила мої діточі оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 122); Згадуються діточі літа, як дуже лячно було на маленькій душі (Мирослав Ірчан, II, 1958, 160).
ДІТОЧИЙ
Тлумачення слова