ДІТКИ

ДІ́ТКИ, ток, мн. Зменш.-пестл. до діти 1, 2. Ці пісні зібрані на Україні поміж людьми. Співали і старі, і молоді, і дітки (Марко Вовчок, VI, 1956, 342); Оженивсь я… жінка гарна… Було троє в нас діток (Іван Франко, X, 1954, 240); А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє 3 дітками своїми (Тарас Шевченко, II, 1953, 363);  * Образно. Приходить вона [зима] в село страшною хуртовиною, приводить за собою своїх діток, — хизи й охизи та тріскучі морози… (Панас Мирний, II, 1954, 110);  * У порівняннях. Мене й Катрю доглядала [тітка] і жалувала, як своїх рідних діток (Марко Вовчок, VI, 1956, 297).