ДІТКЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який дуже вражає; дошкульний. Ти [про долю] частіше строїш жарти, Та й то жарти так діткливі, Що, немов від чемериці, Не одному бідоласі Все життя вертить у носі, У очах свічки стоять! (Іван Франко, XIII, 1954, 10); Замковий досить стримано похвалив свого колишнього заступника, ніжним голосом додав з якимсь діткливим жалем: — Знаєш, поїхав, немов на край світа, і зник (Іван Ле, Право.., 1957, 274).
2. Дуже важливий, який найбільш турбує. Дітклива проблема.