ДІ́РОЧКА, и, жін. Зменш. до діра 1. Один, кому ближче було, подививсь у двері крізь дірочку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 112); Він пошукав щось у торбині і витяг звідти дерев’яну сопілку з дірочками (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); Моряк показав старанно зашиті дірочки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 121).
ДІРОЧКА
Тлумачення слова