ДІНЬ, виг., розм. Уживається на позначення звуку дзвінка. Їду, їду в чистім полі; Дзвоник дінь та дзвоник дінь… (Павло Тичина, III, 1947, 9); Іде, їде, їде брат На баскім коні.. А вуздечка — дінь та дінь, Аж співає далечінь (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 111).
ДІНЬ
Тлумачення слова