ДІЛЬНИ́К, а, чол.
1. Число, на яке ділять інше число. Якщо ділене й дільник помножити (або поділити) на те саме число, то частка не зміниться (Кисельов, Алгебра, I, 1956, 13).
2. Деталь у деяких механізмах, машинах, яка відокремлює, відділяє що-небудь в процесі роботи механізму. Жатка обладнана змінними дільниками, призначеними для збирання довгосоломистих хлібів, та універсальним ексцентриковим мотовилом (Колгоспник України, 8, 1961, 14).