ДІЛЬНИ́ЦЯ, і, жін.
1. Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця. Центром масово-політичної роботи серед виборців є виборча дільниця (Радянська Україна, 23.I 1951, 1); Тут є велика лікарська дільниця, що об’єднує 13 медпунктів, є лікарня (Остап Вишня, I, 1956, 358); Кожне відділення [цеху] складається з ряду дільниць (токарної, термічної, шліфувальної та складально-пакувальної), які можуть працювати незалежно одна від одної (Наука і життя, 5, 1959, 4).
2. рідко. Те саме, що ділянка 1. На дільниці, скопаній ямками, роблять посадку молоденьких яблуньок (Андрій Головко, I, 1957, 448); Розвідка донесла про скупчення на цій дільниці ударних військ прориву з танками й авіацією (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 79).