ДІЛЯГА

ДІЛЯ́ГА, и, чол. і жін., зневажл. Той, хто у всіх справах переслідує особисті інтереси, з вузько практичних міркувань забуває про принципову, суспільно-політичну сторону справи. В агента гроші і баклага Червоного вина. Чи то шпигун, а чи діляга — Шофер того не зна (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 116);  * У порівняннях. Голова [колгоспу],.. а міркує, наче дріб’язковий діляга (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 211).