ДІЄЗДА́ТНИЙ, а, е.
1. Здатний до дії, діяльності. На відміну від Європи кінця XVIII і першої половини XIX століття саме Росія дала приклад країни, в якій стара організація [РСДРП] довела свою життєвість і свою дієздатність (Ленін, 19, 1950, 353); Творчий колектив сильніший?, дієздатніший за окремого творячого працівника (Олександр Довженко, III, 1960, 250).
2. юр. Який має громадянську і юридичну повноправність; юридично зрілий, самостійний, незалежний.