ДІЄВІДМІ́НА, и, жін.
1. Система відмінюваних форм дієслова, які виражають категорії особи, способу, часу, числа.
2. Група дієслів, що має однакові форми відмінювання залежно від характеру основи. За характером особових закінчень у формах теперішнього часу дієслів недоконаного виду (і майбутнього часу дієслів доконаного виду) розрізняють.. дві дієвідміни (Курс сучасної української літературної мови, 1, 1951, 468).