ДІЄПРИКМЕ́ТНИК, а, чол. Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована. Дієприкметник передає ознаку предмета, пов’язану з певним процесом дії (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 329).
ДІЄПРИКМЕТНИК
Тлумачення слова