ДІЯ́Ч, а, чол.
1. Той, хто відзначається своєю активністю та енергійністю на якій-небудь роботі, в якійсь галузі життя. Із місцевих діячів я завітав найперше до Івана Франка (Володимир Самійленко, II, 1958, 395); Праця видатних радянських діячів літератури і мистецтва служить справі зміцнення миру і дружби між народами (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 177); Маяки виступають не лише як майстри виробництва, а як і громадські діячі, полум’яні пропагандисти передового досвіду, організатори і вихователі (Комуніст України, 8, 1963, 20).
2. Той, хто займає керівну посаду. На чолі українського народу, який піднявся на визвольну війну, стояв видатний державний діяч і полководець Богдан Хмельницький (Тези про 300-річчя возз’єднання.., 1954, 8).