ДІЕ́З, а, чол.
1. Знак підвищення ноти на півтону. [Шмурр:] Вона не розуміє гармонії, ..акордів! [Шмоль:] Що там акордів! Вона лякається кожного бемоля чи діеза! (Іван Кочерга, II, 1956, 161); Мої дівчатка-доньки.. Спішать вже на урок! Найменшенька в музичну, В полон діезів, гам (Павло Усенко, Листя.., 1950, 55).
2. невідм. Уживається після назви ноти у знач. «на півтону вище».