ДІ́ДИЧ, а, чол., іст. Те саме, що поміщик; великий землевласник. Моя мати була кріпачка Сорочинського дідича Черниша (Володимир Самійленко, II, 1958, 409); Дідич у нас був багатющий (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 6).
ДІДИЧ
Тлумачення слова