ДІДУ́НЬ, рідко ДІДУ́НЬО, ня, чол., розм. Те саме, що дідусь. А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, синку, робити?» (Степан Руданський, Переслів’я, 1958, 16); — Дідуню, — сказала Гапочка, — у вас зовсім очки не дивляться. Бідний ви, дідуню, бідний (Юрій Яновський, I, 1954, 104).
ДІДУНЬ
Тлумачення слова