ДІАПАЗО́Н, у, чол.
1. Сукупність звуків різної висоти, які може брати голос або музичний інструмент. Це цілком викінчена оперна співачка [Олена Петляш] з сильним і великим щодо діапазону драматичним сопрано, яким вона вміло володіє (Минуле українського театру, 1953, 66); Він на цілих дві октави підняв свій голос. Я досі не знав, що він мав такий великий діапазон (Любов Яновська, I, 1959, 440).
2. чого, перен. Обсяг, поширення або розмір чого-небудь. Творчість Шевченка дивує широтою діапазону, багатством жанрів і форм (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 17); У мартенівських печах виплавляють сталь, що має широкий діапазон застосування (Наука і життя, 1, 1957, 8).