ДІАМА́НТ, а, чол.
1. Дорогоцінний камінь — алмаз, штучно огранений і відшліфований; брильянт. Деякі дами були в діамантах, декольтовані, мов на бал (Леся Українка, III, 1952, 621); На фіолетовому оксамиті лежав золотий перстень. Маленькими зірочками виблискували на ньому три діаманти (Олександр Бойченко. Молодість, 1949, 187); * Образно. Се ж голод серця гнав тебе за тим, у кого в очах діаманти ясні, ..а кучері були, мов грона рясні (Леся Українка, I, 1951, 284); * У порівняннях. Пишна вечірня зірка засяла на голові в Зірниці між пахучими рожами її вінка, мов блискучий діамант (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 10).
2. Вид дрібного друкарського шрифту.