ДІАЛЕ́КТИК, а, чол.
1. Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом. Професор був людина ясного світогляду, діалектик і матеріаліст (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 40).
2. заст. Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.). — З вас хитрий діалектик! Вам виступати на теологічних диспутах, — хоч кого заженете в кут (Петро Колесник, Терен.., 1959, 100).