ДЕЗЕРТИ́РСТВО, а, сер. Втеча від військової служби або ухиляння від призову до армії. Війська було у королевича [Владислава] небагато.. Двічі спалахували бунти, почалося дезертирство (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 336); Полк Мишки Япончика безславно загинув під Вапняркою, а колишні його злодії.. знову повернулися до Молдаванки і, щоб виправдати своє дезертирство, сіяли всюди паніку (Петро Панч, В дорозі, 1959, 52);
// перен. Нехтування своїми громадськими або службовими обов’язками, ухиляння від праці. На фронті боротьби за врожай вони воюють з коваликами, а один з бійців, піонер Бицик, виявляє обурливий саботаж, явне дезертирство! (Олесь Донченко, VI, 1957, 59).
ДЕЗЕРТИРСТВО
Тлумачення слова