ДЕВО́ТКА, и, чол. і жін., діал. Святенник, святенниця. [Євген їй:] Ге, ге, до єзуїтів се брехати! Девоток сим лякать! (Іван Франко, XI, 1952, 250); То ж він [Мефістофель] — замучений уявою маньяк, — В гурті розпутників, поетів і кривляк Сидить з лицем диявола й бевотки (Микола Бажан, Вибр., 1940, 65).
ДЕВОТКА
Тлумачення слова