ДЕСПОТІ́Я, ї, жін. Не обмежена законом самодержавна влада, яка характеризується крайньою централізацією і сваволею правителя; держава, керована деспотом. В 1847 році царською деспотією було заслано спочатку до Вятки, а потім на Кавказ одного з українських письменників — Олександра Олександровича Навроцького (Павло Тичина, III, 1957, 63).
ДЕСПОТІЯ
Тлумачення слова