ДЕСЯТИ́НА, и, жін.
1. Стара російська одиниця земельної площі, яка дорівнює 1,09 гектара (2400 кв. сажнів). — Не бійсь, всієї землі не одберуть, лишать трохи і нам… так десятин з п’ять… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 388); Сам цар Микола II був найбільшим поміщиком Росії, йому і його родині належало більше 8 мільйонів десятин землі (Колгоспник України, 11, 1957, 27).
2. іст. Десята частина доходів, яку сплачувало, головним чином на користь церкви, в різних країнах залежне населення в епоху феодалізму. На користь церкви селяни мусили віддавати десяту частину врожаю та приплоду худоби (церковну десятину) (Історія середніх віків, 1955, 30); Суддя згодився і зажадав від них [старшин] десятину на користь суду, писареві — за прикладання печатки до позову, возному — за виклик покривдженого до суду (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 44).