ДЕСА́НТНИК, а, чол. Боєць десантної групи, учасник десанту. Серед десантників з’явилися перші поранені (Юрій Яновський, II, 1958, 389);
// Військовослужбовець десантних військ. Триста товаришів стояли тут у залі пліч-о-пліч, триста танкістів, артилеристів, десантників (Олександр Довженко, I, 1958, 333).
ДЕСАНТНИК
Тлумачення слова