ДЕСА́НТ, у, чол.
1. Висадка війська з літака, морського судна і т. ін. на територію, зайняту противником для ведення там бойових дій. Наполеон готував десант проти Англії, скупчуючи великі сили у північному французькому порту Булоні (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 89); Весь Чорноморський флот брав участь у цьому десанті (Василь Кучер, Голод, 1961, 141).
2. Війська, призначені для висадки або висаджені на територію, зайняту противником для ведення там бойових дій. Та німців виб’ють вже ось-ось десанти наші й партизани (Павло Тичина, II, 1957, 105); [Сергій (дивиться у бінокль):] Передати кулеметному взводи — на танках десант (Олександр Корнійчук, II, 1955, 56).