ДЕРЕЗА́, и, жін.
1. (Caragana frutex). Розгалужений кущ родини бобових, що росте в степу, по степових схилах. На плато вони [чагарникові зарості] утворені в основному дерезою (Caragana frutex) (Український ботанічний журнал, XIII, 2, 1956, 54).
2. (Lycium barbarum). Колючий кущ родини пасльонових, який добре вкорінюється на сухих схилах, скелях, обривах; повій звичайний. Од високої скелі.. починався рів, обсаджений густою дерезою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 125); Стежка крутилася між скелями й купами сірого каміння, зарослого кущами бузини й колючою дерезою (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 132); * У порівняннях. Фашиста, як дерезу, — не зрубуй, а викидай з коренем (Укп.. присл.., 1955, 410).