ДЕРЕВИ́НКА, и, жін. Зменш.-пестл. до деревина. У вікні [вагона] знову — рівний океан землі; ніде ні деревинки, ані хутора (Мирослав Ірчан, II, 1958, 364);
// Уламок дерева або виріб з дерева. — Я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка (Українські народні казки, 1951, 147); Під кроком розмірним нерівний паркет Зарипав у кожній своїй деревинці (Микола Бажан. Роки, 1957, 249).
ДЕРЕВИНКА
Тлумачення слова