ДЕРЕНЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який деренчить, у якому чути деренчання. Левко шарпнув на себе деренчливі двері вітряка, переступив через поріг (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 158); Грицько Вересай.. грав на кобзі і підспівував деренчливим, наче розбитий баняк, голосом (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 4).
ДЕРЕНЧЛИВИЙ
Тлумачення слова