ДЕПУТА́Т, а, чол.
1. Член органу державної влади, обраний виборцями. П’ять робітничих депутатів [у Державній думі]: Петровський, Бадаєв, Муранов, Шагов і Самойлов поширювали революційні відозви проти війни і енергійно провадили революційну агітацію (Ленін, 22, 1950, 108); Батько досить недвозначно уже натякнув йому про те, що нічого б не мав проти, щоб породичатися з сином депутата австрійського парламенту (Петро Колесник, Терен.., 1959, 329).
2. Обрала або виділена особа, уповноважена для виконання якого-небудь доручення. Він навіть не дивується, що з-поміж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 167).