ДЕ́ННИК, а, чол., зах. Щоденник. — Я запишу в денник, що був у вас (Ольга Кобилянська, III, 1956, 49); Став порядкувати [учитель] свої денники (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 101).
ДЕННИ́К, а, чол. Відгороджене місце в стайні для одного коня. Хай не мучиться молодняк по стайнях, по денниках, хай бігає, вигулюється (Остап Вишня, II, 1956, 59); — А ось тут у нас дволіточки, — говорив він, заходячи до сусіднього денника, в якому стояла породиста кобилка (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 746).