ДЕМОНІ́ЧНИЙ, а, е. Власт. демону; злий. Очі змія блискають таким злорадним, демонічним огнем, такою певністю своєї сили, що мимоволі мороз пробігає по тілі (Іван Франко, VIII, 1952, 328); — Я мушу, поки поверну, тут ще щось демонічне, щоб не сказати «чортове», побачити або почути (Ольга Кобилянська, III, 1956, 245);
// перен. Власт. людині з сильним, вольовим характером. — У твоїх очах є щось демонічне і привабливе для жінок (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 213).
ДЕМОНІЧНИЙ
Тлумачення слова