ДЕМАГО́ГІЯ, ї, жін. Обман політично відсталих верств народних мас всілякими привабливими, але брехливими обіцянками і лозунгами. Образом Павла Діденка Головко затаврував облудну діяльність українських буржуазних націоналістів, які, вдаючись до демагогії, хотіли використати піднесення класової і національної свідомості народних мас після Жовтня у своїх брудних цілях (Історія української літератури, II, 1956, 442);
// розм. Цілеспрямований вплив на почуття, інстинкт людей для досягнення мети. [Горбчак:] Тут криком і демагогією не візьмеш. Потрібна висока інженерна культура! (Яків Баш, П’єси, 1958, 110).
ДЕМАГОГІЯ
Тлумачення слова