ДЕЛІКАТНО

ДЕЛІКАТНО. Присл. до делікатний 1—3. — Не причеплять [гарбуза], то так ласкаво та делікатно випроводять з хати, — обізвалась мати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 37); Він зауважив це досить коректно, делікатно, щоб запобігти і глуму з Надії і щоб вона зрозуміла, що пропозиція її надто наївна (Яків Баш, Надія, 1960, 128); *Образво. До клуні делікатно зазирнула досвітня зоря (Яків Качура, II, 1958, 373); — А гарно таму нас у горах, у полонині! Ой гарно! Делікатно! (Іван Франко, IV, 1950, 25); [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак. Пости знімати без шуму. Щоб було совсім делікатно, одягнемо їх в німецьку форму (Олександр Корнійчук, II, 1955, 44).