ДЕЛІКАТЕС

ДЕЛІКАТЕ́С, у, чол. Вишукана, тонка страва. — От маслини… Річ, на перший погляд, наче несмачна й нікому не потрібна. А насправді — на вагу золота. Делікатес (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 40); Свіжі з маком пиріжки,.. давно він не їв таких делікатесів (Яків Качура, II, 1958, 308);  * Образно. — Яка руда! Поглянути любо, — не дослухавши Андрія, сказав з захопленням Хомушок. — Прямо делікатес для домни (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 171).