ДЕКЛАМА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до декламатор 1;
// Власт. декламаторові (у 1 знач.). Я є в сій хвилі в дуже декламаторськім настрою і хочу Вам декламувати (Василь Стефаник, III, 1954, 214); С. Шкурат дуже тонко, без будь-якого декламаторського пафосу передає внутрішній розвиток образу — духовне збагачення Недолі (Українське радянське кіномистецтво, III, 1959, 129).
ДЕКЛАМАТОРСЬКИЙ
Тлумачення слова