ДЕКЛАМАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до декламація 1. У ній [темі симфонії] помітні метричні й наспівно декламаційні риси із старовинних народних дум (Мистецтво, 1, 1959, 28); Шевченко по природі поет пісенного, мелодійного складу. У Франка — потяг до ораторського, декламаційного стилю (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 443).
ДЕКЛАМАЦІЙНИЙ
Тлумачення слова