ДЕКЛАМАЦІ́ЙНІСТЬ, ності, жін., зневажл. Манера штучно піднесеного інтонування у виголошуваній промові, читанні віршів і т. ін. У художньому читанні фальшива декламаційність, милування текстом, самослухання неприпустимі (Художнє читання.., 1955, 93).
ДЕКЛАМАЦІЙНІСТЬ
Тлумачення слова