ДЕЙНЕ́КА, и, чол., іст. У другій половині XVII ст. — селянин, озброєний дрючком, довбнею, рогатиною або іншим народним знаряддям, що брав участь у повстанні на Лівобережній Україні. Особливо активно діяли загони дейнек на Полтавщині (Історія УРСР, I, 1953, 277); Іван Голота вже стоїть В уборі вбогого дейнеки Лише рогатина в руках, Лише при поясі сокира (Максим Рильський, II, 1946, 52).
ДЕЙНЕКА
Тлумачення слова