ДЕГЕНЕРА́ЦІЯ, ї, жін.
1. біол. Процес руйнування органів або клітин організмів чи ослаблення їхньої життєвості.
2. Зниження життєвості у кожного наступного покоління організмів порівняно з попереднім; виродження. Вона не була поганою, коли б не розпливалася від отого жиру, що в молодому свіжому організмі видавався як дегенерація, калічачи найніжніші вигини жіночої постави (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 194).