ДЕДУКТИ́ВНИЙ, а, е, лог. Прикм. до дедукція; заснований на дедукції; протилежне індуктивний. Умовиводи бувають дедуктивні, коли думка йде від загального до часткового, і індуктивні, коли думка йде бід часткового до загального (Логіка, 1953, 92); Вона [критика] мусить бути не догматичною, а аналітичною, не дедуктивною, а індуктивною (Іван Франко, XVI, 1955, 247).
ДЕДУКТИВНИЙ
Тлумачення слова