ДЕ́ЦИМА, и, жін., муз.
1. Інтервал між першим і десятим ступенем діатонічної гами. Рамки діапазону мелодії, які щоразу немов розсуваються (секста, септима, октава, децима), образно показують наростаючий у Катерини розпач (Українська класична опера, 1957, 267).
2. Десятий ступінь у діатонічній гамі. В старовинній [китайській] музиці палаців та храмів народні пісні мають розвиток мелодії на дуже віддалені інтервали, аж до нони і децими, тобто відразу на дев’ятий або десятий щабель від першого звуку (Народна творчість та етнографія, 4, 1962, 110).