ДЕБО́Ш, у, чол., розм. Бешкет, бійка. І тоді з гурту вихопився міліціонер: — Припинити дебош! У всьому розбереться міліція (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 35); — Руки в них короткі для того, щоб розгромити пас. А от дебош можуть вчинити (Андрій Головко, II, 1957, 469).
ДЕБОШ
Тлумачення слова