ДЕБАРКА́ДЕР, а, чол.
1. Плавуча споруда, яку ставлять коло берега для причалювання та відправлення річкових суден і обслуговування пасажирів; пристань. На березі Дунаю зведено двоповерховий дебаркадер з касовими залами, буфетами і готелем (Визначні місця України, 1958, 448).
2. заст. Платформа на залізничній станції. Вглядався у вікна вагонні, у двері, Щоб зразу побачить на дебаркадері Знайомі обличчя любимих людей (Микола Бажан, Роки, 1957, 246).