ДЕ-ДЕ, присл.
1. То там, то тут; зрідка. І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); На вулицю виглядали без вікон хати — чорні, як комори.. Де-де забовваніли й люди — в личаках (Панас Мирний, II, 1954, 119).
2. Ледве-ледве; слабо. Із Умані Де-де чуть — гукають Товариші гайдамаки (Тарас Шевченко, I, 1963, 136).